Сайт ФГУ продовжує серію матеріалів про ситуацію з розвитком гандболу в різних регіонах України. Про сьогодення гандболу у Львівській області розповідав Роман Федишин, про Одеську область - Сергій Гриневецький, Іван Фучеджи відповів на питання щодо Донецького регіону.
Ще однією справді гандбольною областю країни є Закарпаття. Жіночі “Карпати”- багаторазовий чемпіон і призер жіночої Суперліги, а чоловіча команда ужгородського клубу - серед лідерів Вищого дивізіону. Область проводить регіональні чемпіонати серед усіх вікових категорій і має декілька хороших ігрових зал.
Про гандбол у Закарпатській області, зокрема його фінансування і проблемне питання переїзду молодих гравців до сусідніх країн розповів Олександр ЛЕДИДА, президент обласної Федерації гандболу, президент ГК “Карпати”, а в минулому Народний депутат і губернатор Закарпатської області.
Коли ви прийшли у гандбол і з чого для вас все почалось?
Я сам з футболу і до гандболу раніше не мав жодного відношення. Все почалось у 2005 році. У середині сезону до мене звернулись з проханням допомогти гандбольним “Карпатам” до кінця чемпіонату, адже у команди вже не було грошей на переїзди, на готелі. Вони тоді йшли на п’ятому місці і так і закінчили сезон. Коли чемпіонат завершився, дівчата прийшли до мене з проханням не залишати команду і моє серце розтануло. Я взявся ще на один рік утримувати “Карпати”. І так триває вже 15 років.
Подальші виступи “Карпат” залежать від того чи будете ви опікуватись командою і надалі.
Зараз ситуація досить складна. Передусім йдеться про фінансові ресурси. Якщо в інших регіонах більше бізнесменів фінансують гандбол, як у Львові це п`ять - шість чоловік або підприємств, то в Ужгороді це роблю тільки я. На жаль, більше ніхто зацікавленості не виявляє. Я пробував затягнути й одних й інших, пояснював наскільки це важливо, оскільки у Закарпатті з ігрових видів спорту є тільки гандбол. Ані футбол, ані баскетбол, ані волейболе не є учасниками вищих дивізіонів. Натомість у гандболі ми маємо чим пишатись. Упродовж останніх 13 років наша команда не опускається нижче третього місця у Суперлізі, була чемпіоном, завойовувала Кубок України.
Яким є ставлення регіональної влади в Ужгороді до гандболу?
Я був Народним депутатом, очолював Закарпатську обласну держадміністрацію і зараз маю певний вплив на владу в регіоні. Коли приймають бюджети, намагаюся максимально допомогти спорту – не тільки гандболу, але й усім видам.
Маю сказати, що Управління з фізичної культури і спорту Закарпатської області завжди підтримує гандбол. Вони розуміють, що цей вид спорту приносить їм очки. Ставлення до нас позитивне, за що дуже вдячний. Управління може закупити форму, організувати збори для “Карпат”, проплатити квитки на виїзд - все це для нас дуже суттєва допомога - матеріальна і моральна також. Для мені важливо, що справами команди опікується ще хтось окрім мене.
Можете запропонувати заходи, що покращать положення гандболу ?
Я бачу одне: на державному рівні має змінитися ставлення до спорту. Спорт представляє Україну у цілому світі. І до цього потрібно ставитись відповідно. Зокрема необхідно покращити підтримку гравців, які виступають у національних командах. На жаль, багато наших спортсменів змінили громадянство та виступають за інші країни. Подивіться на Манагарову. Зараз вона витягує збірну Росії. Але ж вона українська вихованка, виступала за збірну України. Пам`ятаю, як вона витягнула нас на чемпіонат Європи, коли ми відіграли у збірної Австрії відставання у 6 м`ячів. Є гравці, за яких потрібно триматись, яким десь потрібно більше приділяти уваги. Підтримка спортсменів, які виступають у національних збірних, має бути більш суттєвою. Тоді вони будуть залишатися в українському спорті.
Інший момент: у податковому кодексі необхідно передбачити можливість підприємствам частину своїх податкових виплат направляти на спорт - перерахувати на ті або інші команді. Ці кошти піднімуть спорт. Не треба створювати пільги, натомість дозвольте частину податків сплачувати на конкретні потреби видів спорту.
У 2016 році вас обрали президентом Федерації гандболу Закарпатської області. У 2020 мають бути нові вибори, перед якими ви звітуватиме про свою роботу. Що вдалось зробити Федерації під вашим керівництвом?
Головне це те, що ми створили повну гандбольну структуру, елементи якої доповнюють одна одну. Все починається з набору дітей у гандбольні школи. Далі найкращі потрапляють у наш спеціалізований ліцей, де проживають, харчуються і тренуються чотири вікові групи по 12 дівчат у кожній. Наступна сходинка - наш фарм-клуб “СДЮШОР-Карпати” звідки дівчата потрапляють у першу команду “Карпат”.
Також ми почали розвиток чоловічого гандболу в області, чого не було раніше. Ми відкрили групи для хлопців у спортивних школах, створили дорослу команду, яка показує непогані результати у Вищій лізі чемпіонату України.
Якщо будуть спортивні школи та спортінтернати, але не буде дорослої команди у чемпіонаті, то розвивати цей напрямок було б нереально.
Розкажіть про географію гандболу у Закарпатській області, де зараз є школи і є тренери?
У нас є потужні школи у Тячеві, Солотвині, Берегові, Перечині, Великому Березному. Це ціла команда, яка працює на результат і тренери роблять дуже багато. Але працюють також і румунські селекціонери, які вже на етапі школи домовляються з батьками наших учнів і потім перевозять юних гравців до себе. Законодавчо це у нас не вирішено, тому багато дівчат переходять грати в Румунію.
Як цьому запобігти?
Потрібно зробити так як у футболі, де вже починаючи з 10 років з дітьми підписуються внутрішні контракти. Якщо дитина бере участь у чемпіонаті області або чемпіонаті України, то вже має мати контракт зі своєю спортивною школою. І якщо далі, в 15-16 років, гравця запросить команда з іншої країни, то вона має виплатити компенсацію за витрати на спортивне виховання гандболіста. Адже таке виховання відбувається завдяки державному фінансуванню наших спортивних шкіл. Тоді, напевне, не було б такого відтоку гравців, а школи і тренери отримали б додаткову допомогу.
Наскільки насиченим є гандбольний календар у Закарпатській області?
Саме зараз у нас мав би бути пік активності. У Закарпатті дуже добре проводити юнацькі змагання, бо у нас дешеве проживання та дешеве харчування. Так, подорожчав проїзд, але змагання у Києві та багатьох інших містах все одно обходяться дорожче.
Ми проводимо чемпіонат області в усіх вікових категоріях - від дітей до ветеранів, намагаємось максимально популяризувати гандбол, щоб діти бачили і хотіли займатися. Також проводимо Кубок області і міжнародні змагання. До нас приїжджають команди з Угорщини, Словаччини, Румунії, а наші команди їздять на турніри до них. Тому ігрової практики у нас не бракує.
Золотий час жіночих “Карпат” це 2012, 2013, 2014 роки, коли ви ставали чемпіонами Суперліги. Надалі ужгородська команда кожного сезону завойовує срібло. Як ви оцінюєте сьогоднішній стан і потенціал клубу? Чи можливо повернутись на вершину?
На мій погляд наше сьогоднішні можливості - це друге-третє місця чемпіонату України. Рівень “Галичанки” не набагато вищий ніж у нас і ми перемагали їх, але досить тривалий час у “Карпат” були проблеми із воротарями. Головне ж - “Галичанка” на сьогодні має краще фінансування.
Готра, Воронько, Шукаль, Колодюк серед лідерів “Карпат”. Чи залишаться вони в Ужгороді на наступний сезон?
Ми сподіваємось зберегти склад, але подивимося, якою буде економічна ситуація. Щодо гри наших гандболісток, то до Мілани Шукаль є багато питань. Цей рік для неї був провальним. Очікуємо, що наступного сезону вона вийде на той рівень, який ми від неї очікуємо. Яна Готра завжди грала у куті, але зараз ми зміщуємо її у задню лінію, щоб допомогти команді. Це дуже швидка, досвідчена гандболістка, яка тягне за собою весь колектив. Готра є нашим капітаном. Ліза Воронько зазнала травми у збірній і майже рік ми були без воротаря. Зараз вона тренується і ми розраховуємо, що вона буде грати. Каріна Колодюк дуже перспективна лінійна і, можливо, вже наступного року вона буде готова грати у збірній. Вона має дуже швидкі ноги як для лінійного гравця. Софія Безрукова поки не повністю виправдовує довіру. Це талановита дівчина, але їй потрібно виявляти більше старання.
Як ви оцінюєте роботу тренерського штабу жіночих “Карпати”?
Хотілося б, щоб команда грала у більш європейський гандбол. Ми ж поки залишилися у гандболі десятирічної давнини. І це стосується всього нашого гандболу. Це моя думка. Можлива тренери вважають інакше. Потрібно використовувати нові технології, нові комбінації і пристосуватись до гандболу, який зараз диктує Європа.
Наскільки успішними ви вважаєте проект чоловічої команди “Карпати”?
Вони можуть боротися за перше-друге місця у Вищій лізі. Далі іти ми поки не плануємо, тому що Суперліга це зовсім інші видатки. Але Вища ліга - на сьогодні цього достатньо, щоб дитячий гандбол у Закарпатті розвивався і наші вихованці поповнювали дорослу команду «Карпат». Відділення хлопців зараз є у ДЮСШ Ужгорода, Великому Березному, Перечині. Ми вже проводимо чемпіонат області серед хлопців. В Ужгороді з хлопцями працює Борис Петровський, колишній тренер жіночих «Карпат».
Яка ситуація в області із гандбольними залами?
Із цим у нас проблем немає. Мало в якій області є стільки залів як у нас. Хороші гандбольні майданчики є у Тячеві, Ужгороді, Великому Березному.
Одна з найкращих зал України була зроблена в Тячеві. Це великий район із населенням у 170 тисяч мешканців. Раніше там не було жодної спортивної зали, але у 2012 році, коли я був губернатором, я домовився із мером про будівництво комплексу. 70% витрат взяла на себе область. Зараз, щоб популяризувати гандбол, ми відправляємо до Тячева команду “СДЮШОР-Карпати” проводити там свої домашні матчі Вищої ліги .
Щодо головної арени Ужгорода “Юності”, то її передали Міністерству молоді та спорту Україні. Це був експеримент, який вийшов невдалим: ми думали, що арена буде мати краще фінансування, натомість цього не сталось і з`явилося більше проблем. Потрапити до “Юності” на тренування стало дуже важко. Але гадаю, вже восени ми повернемо комплекс на баланс обласного бюджету, адже це майно області.
Федерація гандболу України