За два місяці - 13 та 17 березня збірна України зіграє проти збірної Естонії у другому раунді європейського відбору на чемпіонат світу-2025. Головний тренер української збірної Вадим Бражник у коментарі виданню «Спорт Арена» та журналісту Євгену Карельському відповів на питання про майбутнє протистояння та про зміни у збірній.
- Наскільки серйозним очікується іспит через два місяці?
- На мою думку, естонська збірна спроможна вчинити опір. Передивлявся її ігри з Латвією (30:29 та 28:22.– Прим. Є.К.). Естонці цілком навчені, як змінювати тактичні малюнки. Їхній тренер Мартін Ноодла сам чимало пограв у міцних клубах.
- З усіх нинішніх гравців мені знайомий Денер Янімаа, який приблизно три роки тому грав за наш «Мотор»...
- Ну, в його багажі ще «Гамбург» і «Мельзунген» у Бундеслізі. Навіть уявивши, що він проти нас не з’явиться, то будуть інші з німецьким стажем. Наприклад, обидва півсередні – Роосна й Тоом.
- Нещодавно ФГУ опитала тренерів та гравців з метою визначення найкращого гандболіста-2023. Трійку лауреатів склали Ігор Турченко, Андрій Акіменко, Захар Денисов. Причому двоє перших виступають у Європі. Наскільки представники вітчизняної Суперліги готові доповнити легіонерів?
- Здібні хлопці є не лише у Запоріжжі, тому відстежуємо тих, хто виступає в «Одесі», «Донбасі», «СКА-Київ», «Ізмаїлі», «Карпатах» тощо. Інша річ, як за три-чотири дні перед офіційною грою сполучити їх з «іноземцями». Якщо ті, скажімо, у суботу задіяні за свої клуби, а у середу має грати збірна. Більшого «вікна» просто не виходить, хоча так по Європі скрізь.
- Показово, що динаміку роботи збірної визнано позитивною, хоча на спаринг-турнірі в шведській Ескільстуні не виграли хоча б один матч. Звісно, не йдеться про основну збірну господарів, яка належить до світових грандів.
- Цей листопадовий турнір винятково важливий у плані становлення багато в чому нового ансамблю. Для деяких хлопців це просто перше побачення з такими фаворитами. Власне, у своєму сьогоднішньому статусі це для мене теж є перше випробування. До речі, якщо роздивитися склад Швеції-Б, то й в них чимало учасників Ліги чемпіонів. Ну а проти Норвегії-Б ми навіть вели «плюс 5» у першому таймі. Однак, намагаючись переглянути всіх запрошених, провели ротацію. Зрештою, кого з таких опонентів бачили раніше віч-на-віч Денис Саварин, Ярослав Котюк чи Дмитро Редькин? А тепер уже крок вперед.
- Вадиме Миколайовичу, на брифінгу в Національному олімпійському комітеті ви неабияк заінтригували, сказавши про трьох гравців навіть молодше за юніорський вік. Можливо вони зі збірної U-18, на яку чекала відбіркова група першості Європи? Готові вказати прізвища?
Знаєте, ще зарано комусь окремо видавати аванси, адже там хлопці не лише 2006 р.н., який є базовим, а й 2007-го. Ближче до березня це буде зрозуміло. Головне, що такі обдарування є. Капітан цієї команди – Максим Павловський, який починав у Красилові, а згодом у Хмельницькому пройшов вишкіл і в Сергія Процюка, мого асистента у збірній. Я теж вів цього хлопчину в старших класах Броварського фахового коледжу.
- Невже справді така необхідність омолодження збірної?
- Це слово не зовсім точне. Йдеться про свіжий струмок, про новий напрямок, а не про глобальне перезавантаження. На наш погляд, у кожному амплуа, куди додається юний дебютант, обов’язково присутній старший колега, який підтягне. Не варто квапити події. Так, на Павловського звернув увагу «Кобург», на буковинця Владислава Вахоцького – берлінський «Фюхсе», на южненця Артема Фальшука – польський «Заглємбе» тощо. Втім, наразі це все дочірні команди.
Ясна річ, без гравців-лідерів національна збірна неможлива. А від молоді чекаємо не просто бажання туди потрапити, а виправдати отримувані шанси.
Джерело – «Спорт Арена», Євген Карельський
Фото - Федерація гандболу України
Федерація гандболу України