Окрім роботи над суто гандбольними компонентами – технікою, тактикою – не менш важливим у роботі з дітьми є психологія – згуртованість, цілеспрямованість. Про це це в інтерв’ю сайту Федерації гандболу України розповіла тренер Галина Фоміна, під керівництвом якої команда київської ДЮСШ «Стрімкий м’яч» виграла чемпіонат України серед дівчат 2006 року народження. Галина, яка тренує разом зі своїм чоловіком Олексієм Нечволодом, сподівається, що ця команда залишиться разом і за кілька років доросте до Вищої ліги дорослого чемпіонату України. Також в інтерв’ю прозвучали відповіді на питання про фінал сезону, тренування в умовах карантину, фінансування команди і стан розвитку дитячого гандболу в Києві.
Можна сказати, що учасникам чемпіонату України «Стрімкий м’яч» серед дівчат 2006 року народження пощастило. Фінальний етап сезону вас відбувся ще до оголошення карантину і команда, яку ви тренуєте стала найкращою. Поділіться емоціями.
- Найбільше радує те, що ми стали чемпіонами. З дівчатами 2006 року народження ми йшли до цього дуже довго - чотири роки. Випробовували тактику, техніку. Велике значення відіграла наша згуртованість, колектив, дружба. Ми живемо командою. Дівчата викладаються на кожному тренуванні, аналізують свою гру, підтримують одна одну і не тільки на майданчику, але й в житті, у навчанні, усюди. У них є життєвий принцип – підтримувати одна одну. Це дуже радує.
Також надзвичайно важливою була наша цілеспрямованість. Ми постійно йшли до цієї мети. Мали допомогу батьків та всього колективу нашої ДЮСШ «Стрімкий м’яч». На кожній грі за нас переживали, підтримували. Тому це наша спільна перемога. Для нас цей результат – є великим проривом. Неймовірні враження - ми нарешті це зробили!
Команда проводить разом багато часу. Це не тільки тренування?
У нас шість тренувань на тиждень. Окрім цього намагаємось ще вийти кудись разом, відпочити на природі, з батьками, з дітьми. У нас ніби велика родина. Поки триває тренування, батьки дівчат можуть доглянути за моєю дитиною. Бувало таке, що у нас вдома жили дівчата з команди. Коли батьки уїжджали, а дівчата, щоб не пропускати тренувань, залишались у нас.
Виграти чемпіонат України – було вашою великою метою ?
Так, ми готуємось до чемпіонату з великим бажанням та працелюбністю. У 2019-му році ми програли ДЮСШ-2 (Київ) у матчі за перше місце. І це стало великим уроком для нас. Ми вели в рахунку в першому таймі, але надалі розслабились і зазнали поразки. Грати завжди потрібно до останньої секунди. Цього сезону дівчата готувались дуже наполегливо, вони вже не хотіли бути другими, а прагнули довести собі, батькам, тренерам, що вони можуть перемогти. За будь-яких труднощів вони йшли уперед. Це викликає повагу.
У фіналі ви знову грали проти команди ДЮСШ-2. Як проходив вирішальний матч цього разу?
Це була складна гра фізично та емоційно. Дівчатам нелегко грати проти своїх подруг, колег по збірній Києва. Але ще на початку сезону ми поставили собі за мету - жодної хвилини не здаватися. І це було для нас головним. Бажання було стільки, що дівчата навіть не відразу зрозуміли, що гра завершилась. До останньої секунди вони були командою на майданчику, їх гандбол викликав захоплення у всіх, хто бачив матч.
На що в цьому сезону ви найбільше звертали увагу в іграх та тренуваннях команди?
Для нас було важливо, щоб дівчата вміли самостійно аналізувати свої помилки. Вони вчаться розмовляти з командою, з тренером, мають розуміти, що було зроблено правильно і неправильно. В матчах було завдання грати від захисту, допомагати один одному. У нападі – більше зіграти комбінаційно, підготувати можливість для кидків здалеку. У молодшому віці це проходить важко, але дівчата роблять все, що можуть.
На період карантину гравці не залишились без домашнього завдання?
Ми спілкуємось кожного дня. Щоранку всі отримують завдання у вайбері і щодня дівчата висилають відеозвіти про свої тренування, а ще – вони самі штудирують тренування інших команд. Дівчата не сидять на місці, а рухаються далі, адже колись карантин завершиться. У нас ще великі плани.
Влітку тренування не припиняються?
Наші літні канікули без гандболу тривають недовго. Минулого літа ми вперше спробували пляжний гандбол і нам це дуже сподобалось, тому ми вирішили продовжувати. Ця гра зацікавила нас різноплановістю. Вона дає колосальну підготовка до класичного гандболу: стрибок, витривалість, швидкість. Також влітку ми проводимо збори і намагаємось виїжджати на змагання закордон, де дівчата отримують масу задоволення спілкуючись з іншими командами. Європейські турніри дуже відрізняються від турнірів в Україні і це нас теж мотивує. Ми хочемо показати, що в Україні є гандбол і він не гірший ніж в інших країнах.
На іграх і тренуваннях вас можна побачити з вашою ще зовсім маленькою донькою. Якщо не помиляюсь, ви могли б залишатись у декретній відпустці, але вирішили вийти раніше.
Гандболом потрібно жити і моя родина, чоловік, діти – ми всі живемо цим. До останніх строків вагітності я залишалась із командою. Я підтримувала дівчат, а вони підтримували мене. Коли ж народилась дитина, я вже через місяць прийшла на тренування, адже неймовірно скучала, мені бракувало емоцій нашої команди. Дитячі емоції – це щось неповторне. Ніхто не змушував мене виходити з декрету раніше. Це було моє бажання. Головне - мати ціль і підтримувати один одного. У 2018-му році нашій донці було два з половиною місяці, але ми вже були на чемпіонаті України і підтримували тата і команду. Дівчата відчувають, наскільки вони багато значать для тренерів, і викладаються ще більше.
Ви тренуєте разом із чоловіком Олексієм Нечволодом. Як склався ваш тренерський тандем?
Ми разом вже три роки. Нам легше адже ми разом і вдома, і на роботі. У нас спільні цілі, до яких ми йдемо разом. Маючи таку підтримку можна гори звернути.
Із фінансуванням команди бувають проблеми?
Всі витрати по участі в чемпіонаті України та в інших змаганнях по Україні оплачує Департамент та молоді та спорту міста Київ, форму та костюми нам видає ДЮСШ також від Департаменту. Дуже допомагають батьки. Якщо потрібно придбати хороші кросівки, вітаміни, батьки ставляться до цього із розумінням – все це потрібно їх дітям і це допоможе показати результат. Батьки придбали дівчатам форму, оплачують їм поїздки на закордонні турніри. Для нас важливо, щоб ніхто з команди не випадав. Ми попереджаємо ще за півроку, що планується поїздка закордон. Є час підготуватися до витрат і вся команда - перша та друга сімка - їдуть на турнір.
Дівчата дорослішають. Наступного року ваша команда вже зможе гратиме у Дитячій лізі.
Наша стартова сімка вже грає у Дитячій лізі – по більш дорослому віку – 2005 року народження. Виступаємо у складі збірної Києва разом з дівчатами з ДЮСШ-2. Наступного року також плануємо грати збірною столиці і розраховуємо поборотись із командами спортивних інтернатів за призові місця.
Ваших дівчат також запрошують до спортивних інтернатів? Напевне з кимось доводиться розставатись?
Я довгий час віддавала дітей у різні спортивні інтернати по Україні. Але зараз ми хочемо цей вік, а можливо і наступні, зберегти в нашій ДЮСШ і самостійно їх довести. А далі плануємо грати з ними у Вищій лізі. Хочемо випробувати свої сили не тільки у дитячому гандболі. Хочеться, щоб всі ми зростали: дівчата - як гравці, а ми – як тренери.
У цілому, як ви оцінюєте ситуацію з дитячим гандболу у Києві?
У місті два ДЮСШ, які займаються дівчатами – ДЮСШ-2 та наше ДЮСШ «Стрімкий м’яч». У нас в школі на жіночому відділені працюють шість тренерів.
Гадаю, дитячій гандболу у Києві на хорошому рівні. Є велика конкуренція з іншими видами спорту і багато дітей, на жаль, не знають, що таке гандбол, але у нас займається багато дівчат. Завдяки бажанню та цілеспрямованості тренера будь-яку дитину можна направити, зацікавити нашим видом спорту. Потрібні різноманітні тренування, різні ігри. Зараз є чимало молодих тренерів, які хочуть розвивати гандбол в Києві як на дитячому так і дорослому рівні.
Ваша команда це дівчата з одного району?
Так, більшість дівчат з однієї школи, але є і такі, хто приїжджають до нас з інших районів Києві та від інших тренерів нашого ДЮСШ, щоб тренуватись разом з нами. Так формується збірна 2006 року народження, яка представляє нашу спортшколу у Дитячій лізі.
Інші тренери легко віддають дітей у вашу команду?
У нас в ДЮСШ дуже згуртований тренерський колектив. Ми не ділимо гравців на своїх та чужих. Це все наші діти. Кожен тренер ДЮСШ «Стрімкий м’яч» має по 3-4 групи, а також має свій основний вік, за який відповідає. Наприклад основа 2006 року народження тренується у мене. До нас додаються діти від інших тренерів, які також мають дітей цього віку. І у нас немає протиріч, ми завжди йдемо назустріч один одному. Інакше не буде результату. Ми разом переживаємо за кожну команду нашої ДЮСШ, за кожну дитину. Чи захворів гравець, чи зазнав травми, чи інші проблеми – ми завжди шукаємо спосіб, щоб гравець залишився у нашому колективі.
В яких залах тренується команди ДЮСШ «Стрімкий м’яч».
Тренуємось у різних шкільних залах Києва. Здебільшого зали маленькі - 24 метри на 12 метрів, у мене зала трохи більша – 32 на 18, але все одно це менше за стандартні гандбольні розміри (40м на 20м) Натренувати швидкість, витривалість у таких приміщеннях складно, саме тому у вихідні ми збираємось у КСЛІ. Приїжджають діти всіх вікових груп нашої ДЮСШ – 2006, 2007, 2008 і навіть 2009 та 2010 роки народження. Намагаємось, що усі мали можливість тренуватись на великому майданчику. Також ми практикуємо спарінг-ігри проти команд хлопців.
· Група ДЮСШ «Стрімкий м’яч» в Instagram
· Група ДЮСШ «Стрімкий м’яч» у facebook
Команда ДЮСШ «Стрімкий м’яч» (Київ), дівчата 2006 р.н.
Переможці чемпіонату України «Стрімкий м’яч» сезону 2019/2020.
Онопрієнко Дар`я
Краснянська Ірина
Крилова Марія
Забарило Евеліна
Муха Юлія
Скобіль Анастасія
Короткіна Єлізавета
Воробйова Катерина
Жмурко Єлізавета
Мусієць Валерія
Ровенко Вікторія
Гаргонтій Еля
Паламарчук Софія
Дружченко Юліанна
Загаруйко Юліана
Головний тренер – Галина Фоміна
Тренер – Олексій Нечволод
Всі матчі ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) у чемпіонаті України 2019/2020
Відбірковий тур. 18-20 жовтня. Зіньків (Полтавська область)
ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) - РК ДЮСШ (Вишгород) 25:21
СДЮШОР ім. В. Літвішко (Зіньків) - ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) 37:31
ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) - КДЮСШ-3 (Харків) 34:17
Фінальний етап. 7-10 березеня. Київ
ДЮСШ-3 (Запоріжжя) - ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) 22:31
ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) - КЗ КДЮСШ-2 Кропивницький 32:16
СДЮШОР Карпати (Ужгород) - ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) 31:21
Фінал
ДЮСШ «Стрімкий м`яч» (Київ) - ДЮСШ-2 (Київ) 28:25
Федерація гандболу України